Представляємо першого суперника нашого земляка Василя Ломаченка на ЧС-2011 та його країну.
«У першому поєдинку жереб звів мене з одним із великих майстрів сучасності, українським золотим медалістом Пекіну Василем Ломаченко. Це велике випробування для мене, але я без остраху скажу йому перед двобоєм: «Мало е лелей!» – «Привіт тобі!». Я звик відчувати підтримку маленьких націй, і в їх ім’я я покажу все, на що здатен» – так у «фейсбуківській» переписці зі своїм австралійським клубом Ломаліто Моала прокоментував власну турнірну долю на чемпіонаті світу, який стартував у Баку.
Так, шанси єдиного боксера, який захищає кольори прапору маленького острівного королівства Тонга, пройти на шляху до олімпійського Лондона тріумфатора попередньої Олімпіади здаються невеликими. Проти «Великого шолому» світового аматорського боксу, який Василь Ломаченко зібрав усього за рік, єдине значне досягнення Ломаліто Моали – бронзова нагорода минулорічних Ігор Британської Співдружності – виглядає скромненько. Та той успіх викликав справжній фурор в Океанії. Там вважали, що легендарний зліт до фіналу Атланти-1996 тонганського велетня Паеа Вольфграмма вже нікому не повторити. Аж ось в еліту міжнародного боксу дещо не очікувано проривається… легковаговик.
СМІЛИВА ПУШИНКА З АРХІПЕЛАГУ ВЕЛЕТНІВ
Ломаліто згадує: «Так, я поступився в півфіналі Ігор Співдружності шотландцю, але на мене і в чвертьфіналі ніхто не чекав. Це було якесь пересмикування на тих Іграх – великі нації і їх бокс знають, Австралію і її бокс знають, Нову Зеландію і її бокс знають, Тонга взагалі не знають, мабуть там і боксу ніякого нема. Тому я дуже високо ціную свою перемогу в чвертьфіналі над канадським боксером, бо йому благоволили судді, щоб він виграв медаль, щоб чергова медаль знову пішла до великих країн. Але я переміг».
В 15-річному віці Ломаліто Моала опинився в Австралії, де й розпочав свій шлях у боксі. Спочатку він використовував елементи його підготовки у регбійних тренуваннях, бо для Тонга саме регбі – національний вид спорту. Але успіхи на ринзі зумовили остаточний вибір. Ломаліто постійно займається в одному з клубів Сіднею. Його шлях до першої міжнародної медалі виявися феноменально коротким – 5 років.
БАТЬКІВЩИНА ЛОМАЛІТО
Тонга – острівне тихоокеанське королівство в Полинезии. Його 172 острови населяють 120 тисяч чоловік. Столиця – Нукуалофа. Колишня британська колонія здобула незалежність в 1970 році. Зараз Тонга – це конституційна монархія на чолі з королем Джорджем Тупоу V. Двопалатний парламент складають два десятки народних обранців. Грошова одиниця – паанга.
У перекладі з полінезійського слово «тонга» означає «південь», але тонганці віддають перевагу значенню «сад». Клімат тут тропічний, рослини просто таки буяють зеленню. Є багато коралових рифів, а у 2006 році підводний вулкан створив новий невеличкий острів архіпелагу. У королівстві природа охороняється двома національними парками, окрім них діють ще 6 заповідників.
Практично все населення сповідує християнство. Є своя тонганська писемність латиницею. Показово, що на 120 тисяч населення приходиться 1 тисяча вчителів. Це вдвічі більше, ніж уся тонганська армія, що не заважає останній брати участь в міжнародних військових операціях – наприклад у війні в Іраці.
Економіка королівства спирається на риболовлю, садівництво і овочеводство, а також туризм. ЮНЕСКО визнала народний тонганський танець лакалака, який зазвичай водночас виконують сотні людей, шедевром нематеріальної спадщини людства.
Спортом №1 в Королівстві Тонга є регбі. Збірна команда «Ікале Тахі»-«Морські Орли» вчетверте пробивається у фінальну частину чемпіонату світу, що є значним міжнародним досягненням. А от футбольна збірна запам’яталася одною з найрозгромніших поразок в історії, поступившись 10 років тому Австралії 0:22. Та єдина в історії цього острівного Королівства олімпійська медаль належить саме боксеру. На Іграх-1996 в Атланті суперваговик Паеа Вольфграмм завоював срібло.
ОЛІМПІЙСЬКИЙ БОКС: УКРАЇНСЬКО-ТОНГАНСЬКІ ПЕРЕПЛЕТЕННЯ
В Атланті Паеа впевнено творив легенду для свого Королівства. Крокуючи до найвищої нагороди він переміг білоруса Сергія Ляховича (майбутнього чемпіона світу в профі-версії WBO), кубинця Алекса Рубалкабу та грізного нігерійця Дункана Докиварі. В головному поєдинку йому протистояв українець Володимир Кличко. Тонганець програв по очкам. Кличко-молодший розпочав творити свою легенду. За п’ять років Вольфграмм зустрівся з ним уже на профі-рингу – у двобої за титул Інтерконтинентального чемпіону WBC. І знову програв. Професійний ринг залишив у 2003-му. От така примха долі: якщо вже з’являється в Королівстві Тонга пристойний боєць – не уникнути йому зустрічі з українським олімпійцем. Тепер: Ломаченко – Ломаліто…